Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини. Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання. Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання. У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається? Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи. Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно. 

   Що потрібно майбутньому першокласнику: 

1.Шкільна форма. 

2. Спортивна форма. 

3. Спортивне взуття. 

4. Змінне взуття. 

5.Альбом і фарби (гуаш або медові). 

6. Пензлики для малювання (2шт). 

7. Кольорові олівці та фломастери. 

8. Кольоровий папір, кольоровий картон. 

9. Ножиці із закругленими кінчиками. 

10. Клей ПВА. 

11. Пластилін, дощечка із стеками. 

12. Папка для праці (за бажанням). 

13. Конструктор будь-який. 

14. Зошити (10 в косу лінію, 10 в клітинку). 15. Обгортки для підручників та зошитів. 

16. Папка для зошитів. 

17. Пенал (2 ручки, простий олівець, лінійка, гумка). 

Чи готова ваша дитина йти до школи? 

Зазвичай батьків майбутніх першокласників хвилює безліч запитань: чи зможе їхня дитина навчатися в школі, чи досить вона розвинена, що їй слід уміти напередодні навчання в школі. За допомогою цього тесту Ви можете оцінити підготовленість Вашої дитини до школи. 

Т Е С Т 

Відповідайте на запитання «так» або «ні». 

1. Чи часто Ваша дитина заявляє про своє бажання йти до школи? 

2. Вашу дитину найбільше цікавлять атрибути школи (портфель, книжки, нове «доросле» становище), аніж можливість більше довідатися нового й багато чого 

навчитися? 

3. Ви вважаєте, що Ваша дитина досить посидюща й уважна навіть під час виконання не дуже привабливого для неї завдання? 

4. Ваша дитина товариська як з дітьми, так і з дорослими? 

5. Ви не впевнені в тім, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення ( наприклад, по телефону)? 

6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно? 

7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати? 

8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад? 

9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети? 

10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти? 

11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)? 

12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах( наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)? 

13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру ( наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», 

«черевики», «чоботи»)? 

14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова ( «весело» - «сумно»)? 

15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками? 

16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах? 

17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки? 

18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою? 

19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами? 

20. Їй подобається розфарбовувати або малювати? 21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені? 

22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку? 

23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: 

«дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)? 

24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана? 

Порівняйте свої відповіді з ключем. 

Ключ відповідей: 

Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь. 

Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли «ні», то зарахуйте ще по 1 балу за кожну відповідь. 

Підрахуйте загальну кількість балів. 

Якщо вона становить: 

20-24 бали, то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань. 

15-19 балів, Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі. 

14 і менше балів,кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху й піти до школи підготовленою.

«Лівша чи правша?»

Про те, що шульгу не можна змушувати писати правою рукою, знають всі. Але як визначити, лівша ваша дитина чи ні, якщо вона тримає ложку то правою, то лівою рукою і при цьому орудує однаково спритно?

Є безліч тестів, що допомагають визначити, яка рука в дитини основна. Даний тест розрахований на дитину 4-4,5 років: до цього віку повною мірою виявляється перевага тієї або іншої руки. Запропонуйте дитині:

·        Намалювати будиночок, чоловічка або хоча б кілька хрестиків спочатку однією рукою, потім іншою. Часто діти відмовляються: «Я не вмію», «У мене не вийде».  Заспокойте, скажіть: «Я знаю, це важко. Але ти зможеш». Який малюнок вийшов кращим?

·        Відкрити декілька сірникових коробок у пошуках захованого ґудзичка. Яка рука робить активну дію: відкриває, закриває коробки?

·        Побудувати із сірників колодязь спочатку однією рукою, потім іншою.

·        Кинути вам невеликий м’ячик, причому покласти його треба не під ліву і не під праву руку дитини, а рівно посередині. Якою рукою вона це зробить?

·        Відкрити кілька флаконів із кришками, що загвинчуються. Основна рука та, котра більш активна. Врахуйте, що дитина може тримати кришку, а крутити сам флакон.

·        Розв’язати кілька слабко зав’язаних вузлів на шнурі. Основною вважається та рука, що вузол розв’язує, а не тримає.

·        Побудувати з кубиків будинок, вежу. Основна рука частіше бере, укладає і поправляє кубики.

·        Розкласти картки лото. Основна рука розкладає картки, інша – тримає їх.

·        Відгвинтити і загвинтити гайку дитячого конструктора.

·        Скласти малюнок з розрізаних картинок.

·        Дістати з банки ложкою кілька бусинок. Нехай спробує зробити це й однією, і іншою рукою.

·        Застебнути, розстебнути ґудзика, блискавку.

·        Скласти ґудзики в маленьку коробку.

·        Намотати нитку на котушку.

За кожне завдання поставте плюс правій або лівій руці. Якщо в родині є або були лівші, додайте один плюс у графу «ліва рука». Ліворукою вважається та дитина, ліва рука якої одержала більше плюсів. Однак якщо маля одержало більше плюсів у графі «права рука», але малює краще лівою, нехай лівою ж учиться писати.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ВИНИКНЕННЯ СТРАХІВ У ДІТЕЙ

1.      Кожного дня потрібно виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч-на-віч, давати їм змогу поділитися з вами своїми таємницями, тривогами, попросити поради, допомогти.

2.      У ставленні до дитини слід орієнтуватися на її позитивні якості. А вони є в кожної дитини, тільки в когось можуть бути приховані від не досить уважних очей дорослого. Тож відшукуйте їх у свого малюка і плекайте, якомога частіше хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.

3.      Повідомляючи дитину про певну вимогу чи заборону, робіть це у дружній формі, м'яко, без примусу або тиску.

4.      Не можна вдаватися до примусу і під час годування дитини. Не слід нав'язувати їй того, чого вона не хоче їсти.

5.      Фізичні покарання не можуть бути нормою і плануватися заздалегідь як метод виховання. Вони допустимі, якщо поведінка дитини спричинила емоційний зрив дорослого, абсолютно щиро, без розрахунку на «педагогічний ефект». Це може мати навіть позитивний результат, адже дитина побачить батька чи матір, не захищених педагогічною бронею, а як рівних собі й більш близьких.

6.      Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого контакту з матір'ю. Тож не варто намагатися за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, її бажання треба задовольнити.

7.      Позитивний приклад батьків, які володіють своїми емоціями, — передумова успішного подолання дитиною своїх страхів. Тож поділіться з нею спогадами про власні дитячі страхи, розкажіть, як ви з ними боролися й перемогли. Слід також якомога частіше пояснювати, що в житті немає нічого страшного, що мама й тато сильні, а в разі небезпеки завжди захистять.

8.      Навчаючи дитину малювати (писати), краще використовувати простий олівець із гумкою на кінці, щоб вона будь-якої миті могла витерти те, що вийшло невдало (усувається страх неуспіху).

9.      Намагайтеся розширювати коло людей, до яких дитина не байдужа, за яких щиро переживає: в такий спосіб вона зможе переключитися зі співчуття до себе на співчуття до інших, що зменшить її страхи.

10.    Не варто дозволяти дитині переглядати фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко розрізняти вигадку й реальність, а в особливо напружені моменти забувають, що все, показане на екрані, насправді не існує. Але якщо ви помітили, що сцени жорстокості викликають у дитини особливий інтерес, варто замислитися над цим і навіть звернутися до психолога: такі симптоми можуть свідчити про наявність у дитини садистських нахилів, які треба усунути на ранньому етапі розвитку!

11.    Реакцію страху можна іноді передбачити і запобігти їй. Так, скажімо, перед відвідуванням зоопарку радимо розповісти дитині, що не всі звірі там хороші й добрі, є також дикі та страшні. Тоді раптова агресивна реакція хижака не викличе в дитини переляку.

12.    Слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, з ними не граються, рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань і погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини.

13.    Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною опікою. У таких родинах панує оптимістичний бадьорий настрій.